У прифронтовому госпіталі вам надається медична допомога, тут також оглянуть вас для оцінки ступеня важкості поранення. Залежно від результатів цієї оцінки, ухвалюється рішення про місце подальшого лікування — або на базі поточного прифронтового госпіталю, у разі, якщо поранення не потребують складного комплексного лікування, або на базі стаціонарного медичного закладу, куди надають направлення і евакуюють надалі.

У разі, якщо є рішення про лікування на базі прифронтового госпіталю і відсутні показання до подальшої евакуації на наступні етапи медичної допомоги, військовослужбовця (поліцейського) звільняють від виконання службових обовʼязків на 6 днів (для НГУ та НПУ), та на 3 дні для ДПСУ.

Після завершення цього терміну вас повторно оглянуть, після чого ви або завершуєте лікування та повертається до виконання службових обовʼязків, або продовжуєте лікування, і відповідно подовжується термін звільнення від виконання службових обовʼязків.

Надалі повторно оглянути вас можуть ще один раз: якщо лікування не було успішним — вас скерують на лікування до стаціонарного закладу.

Після прибуття до стаціонарного медичного закладу, вас оформлюють для початку лікування, надають медичну допомогу та оцінюють важкість та специфіку поранень.

Якщо поточний заклад не має достатньої медичної бази або необхідних профільних спеціалістів для лікування виявлених поранень — вас виписують, надають виписний епікриз та направлення в інший медичний заклад. Процес переведення з одного стаціонарного медичного закладу в інший може повторюватись декілька разів.

Після того як стаціонарний медичний заклад остаточно приймає пораненого, починається повноцінний лікувальний процес, впродовж якого формується необхідна медична документація. Проте прийняття на лікування не є гарантією того, що потреба у переведенні в інший медичний заклад не виникне знову.

Ми рекомендуємо особисто повідомляти свого безпосереднього командира про місце вашого лікування, переведення між лікувальними закладами, виписку, оформлення відпустки для лікування. Також обовʼязково зберігайте всі медичні довідки, виписні та перевідні епікризи та слідкуйте аби не було проміжку між лікуванням. 

Начальник військового закладу охорони здоров’я зобов’язаний за п’ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. Це регулюється статтею 262 Статуту внутрішньої служби.

У день виписки із військового закладу охорони здоров’я військовослужбовцям видаються відповідні документи й вони самостійно (якщо не прибув супроводжувач із військової частини) скеровуються до військової частини, з якої прибули.

Після повернення до військової частини та доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці скеровуються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

Ми рекомендуємо передавати всю інформацію своєму безпосередньому командиру також особисто, оскільки через велику навантаженість медичної системи начальники медичних установ не встигають вчасно повідомляти військові частини, тож для вас є ризик потрапити у СЗЧ.

Після евакуації та стабілізації пораненого військовослужбовця, за потреби, направляють до медичного закладу – або до медроти при військовій частині, або до закладу охорони здоровʼя. Це залежить від стану здоровʼя та тяжкості поранення.

Направлення на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовця здійснюється за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря – черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби та черговому військової частини. 

Поліцейському спеціалізована медична допомога надається відповідно до медичних показань за направленням лікаря з надання первинної медичної допомоги або лікаря закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання спеціалізованої медичної допомоги.

Після евакуації та стабілізації вас скерують до медичного закладу – залежно від стану вашого здоровʼя та ушкоджень. У деяких випадках при незначних ушкодженнях, за рішенням начальника медичної роти, ваше лікування може відбуватися у медичній роті при військовій частині.

Якщо ж ваше поранення вимагає постійного догляду та спеціалізованого обладнання, чи вас екстрено евакуювали з поля бою з тяжкими пораненнями, лікування відбувається стаціонарно – або в шпиталях, або в цивільних медичних установах.

Також лікування можливе у приватних медичних закладах за умови, що з таким закладом є домовленість про безплатну медичну допомогу для військовослужбовців в рамках Програми медичних гарантій НСЗУ, або ж заклад самостійно покриває оплату лікування для військових чи надає знижку.

Щодо можливості лікуватися вдома:

Статтею 256 Статуту внутрішньої служби передбачено можливість для офіцерів та контрактників, за висновком лікаря та погодженням командира військової частини, перебувати на лікуванні вдома.

Жодним терміном не обмежується час перебування на лікуванні для військових НГУ та поліцейських після поранень, отриманих при виконанні службових обов’язків поранень. На медичний огляд вас скерують після закінчення лікування.

Так само військовослужбовці ДПСУ, які отримали поранення, проходять медичний огляд на ВЛК для визначення ступеня придатності лише після закінчення стаціонарного лікування.

Ви можете ініціювати переведення до іншого медичного закладу за власним бажанням.

Переведення не є обовʼязком з боку медичного закладу або військової частини, проте можливість зробити це за власним бажанням є. Спершу зверніться із заявою до головного лікаря медичного закладу, де перебуваєте на лікуванні.

Також переведення може відбуватися за рішенням керівників медичних установ. Наприклад, якщо у іншому медичному закладі є необхідні вам медапарати, або є потреба у розвантаженні лікувальної установи.

У тому разі, якщо вас переводять без перерви у лікуванні з одного закладу в інший (наприклад, із цивільної лікарні до військового госпіталя або ж до іншого відділення), вам мають видати перевідний епікриз – коротку виписку з історії хвороби.

Якщо у вас виникли проблеми з військовою частиною, вам не видають документи чи у вас виникли будь-які питання про процес лікування, виплати, статуси, ОГД, пільги тощо, ви можете звернутися до соціальних супровідників, які працюють у закладах охорони здоровʼя МВС.

Соціальні супровідники консультують військових щодо їхніх прав, щодо оформлення документів та виплат, а також щодо можливостей в реабілітації, працевлаштуванні, освіті тощо. Вони також можуть безпосередньо ініціювати розв’язання проблемних питань. Зокрема, для цього вступають в комунікацію з представниками частин, командирами чи відповідними службами та відомствами.

Соціальні супровідники працюють й з родинами поранених військових, а також зниклих безвісти, полонених та загиблих. Окремий напрям роботи соціальних супровідників — це допомога дітям військових. Наприклад, соціальні супровідники можуть допомогти із дитячим садком чи вступом до вищого навчального закладу системи МВС.