Так, якщо вироком суду військовослужбовцю призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Ні, особи які самовільно залишили військові частини позбавляються додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Ні, сам факт недозволеного залишення частини є закінченим злочином. Проведений у СЗЧ місяць чи півроку не впливають на існування кримінальної відповідальності. Єдине, на що впливатиме цей строк - це строк покарання. Суд бере до уваги усі обставини та залежно від них розраховує строк, на який порушник буде позбавлений волі. А тому це в інтересах військовослужбовця якомога раніше повернутися до частини.

Позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

На жаль, ні. У звʼязку з нещодавніми змінами, внесеними в Кримінальний кодекс, тепер суд, незважаючи на поважні обставини, не має права призначити менше покарання, ніж передбачене кодексом.

У 2024 році був ухвалений закон, який вносить зміни до Кримінального кодексу в тій частині, яка стосується покарань за самовільне залишення частини й дезертирство.

Тож під час воєнного стану військових, які вперше вчинять такі порушення, можуть звільнити від відповідальності, якщо вони добровільно захочуть повернутися на місце служби і якщо командир обов‘язково погодить це письмово.

Це погодження надають прокурору, який  буде клопотати перед судом про звільнення військового від відповідальності.

Якщо суд ухвалить таке звільнення від відповідальності, то з дня повернення на службу поновлюються грошові виплати та забезпечення, які були призупинені після того, як командир подав заяву про СЗЧ.

Якщо згода командира була отримана на етапі досудового розслідування, прокурор має подати клопотання до суду без проведення розслідування в повному обсязі.

Передбачено, що на службу можна повернутися в попередню частину або іншу, якщо командування цієї частини надало письмову згоду.

Однак, наші юристи зауважують, що для оцінки цієї норми треба дочекатися практичної реалізації – чи будуть справді нормою такі «переведення».

Якщо військовий був під вартою, він зможе вийти з-під неї та повернутися на службу. Йому дається 3 доби, аби прибути до в/ч або на місце служби.

Якщо ви покинули частину, намагайтеся якнайшвидше повернутися назад. Обовʼязково попередьте свого командира про те, де ви перебуваєте та повідомте, коли прибудете до частини. У такому разі командир знатиме, що ви якнайшвидше повернетеся, а тому є ймовірність, що вас не подадуть у СЗЧ.

Проте, якщо вас таки подали в СЗЧ, досудове розслідування було проведено, а справу передали до суду, то єдиний шлях уникнути відповідальності - це отримати виправдувальний вирок. В іншому разі на військовослужбовця чекатиме відповідальність від 5 до 10 років позбавлення волі.

Будь-яке відправлення військовослужбовця з частини командиром повинне письмово фіксуватися. Усний наказ у такому разі має неналежну форму та є дуже ризикованим. Військовослужбовець, який вибуває з частини у відрядження, на завдання, на лікування чи відпустку зобовʼязаний мати при собі на руках відповідні документи про це. 

Інакше є ризик притягнення до відповідальності за СЗЧ.

Дезертирство, на відміну від СЗЧ, має мету ухилитися від військової служби. У такому разі сторона обвинувачення в суді повинна довести наявність цієї мети у військовослужбовця. 

В іншому випадку, без наявності цієї мети, дезертирство перетворюється на СЗЧ.